3 листопада - 135 років з дня народження класика білоруської літератури Якуба Коласа

3 листопада виповнилося 135 роки з дня народження класика білоруської літератури – прозаїка, поета, драматурга Якуба Коласа (Костянтина Михайловича Міцкевича). Значення творчої особистості Коласа для білоруської культури непересічне. Його називають апостолом білоруської нації, одним із батьків білоруської літератури, засновників сучасної білоруської мови. Його твори найпопулярніші в широких народних масах.

Про місце Коласа у білоруській культурі свідчить  той факт, що збірник віршів Коласа у 1975 році побував у космосі разом із білоруським космонавтом Петром Климуком. Якуб Колас не лише увібрав у себе все багатство рідної мови, а й вніс у неї креатив, заряд. Вважається, що його поема «Нова земля» є візитною карткою білоруської літератури у світі. Саме з поемами «Нова земля» та «Симон-музика» Колас увійшов у світову літературу як «білоруський Гомер», творець поетичного епосу Білорусів
Свій перший вірш «Весна» він написав у 12 років. Походячи із селянської сім’ї, змалечку вирізнявся потягом до знань, багато читав, самотужки вивчив граматику, закінчив народне училище, потім семінарію. Складав вірші і байки російською мовою, збирав матеріали з білоруської етнографії, записував усну народну творчість. Перші твори білоруською мовою – про природу, важке життя селянина, перший прозаїчний твір – етнографічний нарис «Наше село, люди і що робиться у селі». Спочатку писав російською, але завдяки пораді викладача семінарії Федота Кудринського, відкрив своє справжнє покликання – білоруську мову. Пізніше сам Купала писав: «Коли я пишу, російська мова не може викликати в повному обсязі тих відчуттів, тих почуттів, того колориту, які властиві білоруській мові, білоруським пейзажам. Це дає білоруська мова, що з молоком матері увійшла в мою сутність».
Свою літературну і громадську діяльність розпочав на початку ХХ століття. Перші надруковані твори поета – 1906 року вірш «Наш родни край» під псевдонімом Якуб Колас та оповідання «Свобода» під псевдонімом Дядько Карусь. А вже 1920 року у виданні «Історія білоруської літератури» Якуб Колас був названий «класиком» білоруської літератури.
Також у перше десятиліття ХХ століття Якуб Колас сформувався як громадсько-політичний діяч, борець за права простих селян.
Письменник вніс визначний вклад у розвиток білоруської мови, збагачення і внормування її літературної форми, розвиток білоруського мовознавства, насамперед лексикографії. Як дослідник, він багато зробив, готуючи і редагуючи академічні словники. Все своє життя письменник боровся за високий статус рідної мови в Білорусі. Якуб Колас – академік, заслужений діяч науки Білорусі. Серед творчих досягнень митця найбільш вагомими є розширення жанрових можливостей білоруської літератури, використання широкої і актуальної тематики у поетичних і прозових творах, збагачення поезії філософською і пейзажною лірикою, поєднання лірики і епосу, закладання основ білоруського роману і білоруської дитячої літератури, філософське осмислення сучасності через алегоричну оповідь, становлення норм білоруської літературної мови. На творчості відобразилися основні особливості його життя і діяльності – сумлінність, народність, небайдужість, бажання допомогти у важких обставинах, ґрунтовність у всіх життєвих проявах, вірність своїм принципам, відстоювання своїх поглядів, любов до Батьківщини, її народу, турбота про збереження національної своєрідності білорусів, білоруської мови, протест проти будь-якого гноблення людини.
Геніальний художник слова, виразник настроїв та ідеалів білоруського суспільства першої половини ХХ століття, Якуб Колас став не лише основоположником сучасної білоруської літератури, а й цілої епохи у житті своєї країни.
У наш час іменем Коласа названі Інститут мовознавства і Центральна наукова бібліотека національної Академії наук Білорусі, Національний драматичний театр у Вітебську, вулиці, площі, бібліотеки у багатьох населених пунктах Білорусі. Твори Коласа втілені у театральному та музичному мистецтві – пісні, опери, театральні постановки, романси, фільми.
Твори письменника перекладені більш ніж 40 мовами світу, регулярно проводяться міжнародні наукові конференції, присвячені творчості письменника. З 1996 року функціонує Міжнародний фонд Якуба Коласа.
Проте, шануючи велич і цінуючи багатовимірну творчу спадщину письменника, за оцінками критиків, народним піснярем його можна було б назвати за одну лише лірику. Саме в ній він показав життя народу широко і повно. 
Тому пропоную вашій увазі кілька сонетів:

* * *

Рассыпаны зоры брыльянтавым пухам,
I Млечнага Шляху ляжаць абрусы
Таемным акордам спрадвечнай красы,
Як водгулле змоўкшай даўно завірухі.

У калавароце няспыннага руху,
У сонцавым ззянні, у бляску расы —
Усюды разліты жыцця галасы,
I многа ў іх сэнсу для чуткага слуху.

Раджаюцца, гаснуць заранкі і ночы,
Мяняюцца ходы прыліваў і рэк,
I ў часах губляецца голас прарочы,

Адзначан для кожнай істоты свой век.
Жыццё ж безупынна ўсё крочыць і крочыць
А разам з ім — вечны юнак-чалавек.

* * *

Наперад, вандроўнік! А шлях так багаты
Якія разлогі навокал, зірні!
Усходняе сонца запаліць агні,
Рассее праменні, як сейбіт зярняты.

Сустрэнецца вецер з табою крылаты,
I гром табе голас падасць з вышыні,
Пачуеш ты скаргі і сум цішыні,
Ты праўду пазнаеш у мроку зацятым.

Вітай жа дарогі і новыя далі,
I вечнага руху святыя скрыжалі,
I юнасць людскую, і мудрае слова,

I ясную радасць дабра, перамог,
I гэты шырокі, чароўны разлог,
Дзе заўжды прыгожа ўсё, молада, нова.

Джерело:http://instpres.univ.kiev.ua/node/755